Дропшипінг (від англійського «drop shipping» – пряме постачання) – це різновид підприємництва, у якому посередник (дропшипер) займається реалізацією товарів від постачальника чи безпосереднього виробника.
У схемі беруть участь 3 сторони: постачальник, посередник, покупець. Для кожної сторони суть прямих постачань виглядає по-своєму.
Для постачальника дропшипінг – це своєрідний аутсорс. Виробник чи великий оптовик доручає посереднику залучення клієнтів.
Він не витрачає час і гроші на рекламу, пошукове просування, спілкування зі споживачами. Зате виробляє, зберігає продукцію та відправляє її на замовлення від дропшипера.
Посередник шукає покупців для товарів. Коли знаходить, то передає замовлення постачальнику, зі складу якого відбувається відправка споживачеві. При цьому у посередника з постачальником має бути укладений договір.
Заробіток дропшипера – маржа. Тобто різниця між закупівельною та продажною ціною. Тому дропшипер ставить свою націнку. При цьому посередник розглядає дропшипінг як різновид підприємництва. Саме на нього покладаються основні завдання щодо організації бізнесу:
- Підбір майданчика або створення сайту інтернет-магазину для залучення клієнтів і продажу товарів.
- Пошук постачальника, оформлення стосунків із ним.
- Спілкування з покупцями.
- Прийом скарг щодо доставки та якості товарів (не завжди це питання регулюється постачальником).
Покупець не бачить різниці між покупкою товару у дропшипера та придбанням у класичному інтернет-магазині, де товар надсилається зі складу продавця.
Він просто оформлює замовлення, оплачує його та отримує посилку від постачальника. Часто клієнт навіть не знає, що власник комерційного сайту та відправник – різні особи.